Квадратна панель має площу 16 м². Її сторона — 4 м, бо 4 ⋅ 4 = 16. Кубічна коробка об’ємом 27 м³ має ребро 3 м, бо 3 ⋅ 3 ⋅ 3 = 27. Добування кореня відновлює число за його степенем, але для парного степеня доводиться обрати знак.
Спираємося на числові множини, степені та умови допустимості. Формули площі квадрата S = (s)^(2) й об’єму куба V = (s)^(3) тут означають відповідно добуток двох і трьох однакових довжин.
Один знак кореня, два можливі числа
Арифметичний квадратний корінь √(a) — невід’ємне число, квадрат якого дорівнює a. Для дійсного результату потрібно a ≥ 0. Тому √(16) = 4, а не ± 4; √(0) = 0.
Інше питання — які числа задовольняють (x)^(2) = 16. Їх два: 4 і −4, бо обидва квадрати дорівнюють 16. Від’ємна довжина панелі не підходить, але від’ємне число є правильним розв’язком числового рівняння. Знак арифметичного кореня, OpenStax §1.3.
Звідси √((x)^(2)) = ∣x∣. Модуль ∣x∣ — відстань від x до нуля: це x при x ≥ 0 та − x при x < 0. Наприклад, √(( − 5)^(2)) = 5, а не −5. Квадрат стирає початковий знак, і радикал не повертає його автоматично.
Парний і непарний показники
У (a)^(1/(n)) ціле n ≥ 2 називають показником кореня. Це число, яке після піднесення до n-го степеня дає a; за парного n обираємо невід’ємне.
Якщо n парне, підкореневе число має бути невід’ємним. Якщо n непарне, допустимі всі дійсні числа: ( − 27)^(1/(3)) = − 3, бо ( − 3)^(3) = − 27. Непарний степінь зберігає знак, тому тут неоднозначності немає. Від’ємний об’єм коробки фізичного змісту не має; від’ємний кубічний корінь є алгебраїчною операцією.
Як спрощувати радикали
Для a,b ≥ 0 маємо √(ab) = √(a)√(b): добуток справа невід’ємний, а його квадрат дорівнює ab. Для частки потрібні a ≥ 0,b > 0: √(a/b) = √(a)/√(b). Тому √(72) = √(36 ⋅ 2) = 6√(2).
Спершу спрощуємо, потім збираємо однакові радикали: √(18) + √(8) = 3√(2) + 2√(2) = 5√(2). Правила для суми під коренем немає: √(9 + 16) = 5, тоді як √(9) + √(16) = 7. Умови знаків теж істотні: √(( − 1)( − 1)) = 1, але окремі √( − 1) у дійсних числах не визначені.
Дробовий показник записує ту саму операцію
Для a > 0, цілого m й натурального n ≥ 2 визначаємо:
(a)^(m/n) = ((a)^(1/(n)))^(m).
Знаменник показника вказує корінь, чисельник — степінь. Наприклад, (16)^(3/4) = ((16)^(1/(4)))^(3) = (2)^(3) = 8, а (16)^( − 1/2) = 1/√(16) = 1/4.
Для додатних основ правила степенів зберігаються: (a)^(p)(a)^(q) = (a)^(p + q), ((a)^(p))^(q) = (a)^(pq) та (ab)^(p) = (a)^(p)(b)^(p) за a,b > 0 і раціональних p,q. За нульової основи дозволяємо додатні показники, але не нульовий чи від’ємні. Від’ємні основи потребують окремого аналізу: існування непарного кореня не дає дозволу безумовно переносити всі правила.
Відгалуження · ПеретворенняДодаткове застосування різниці квадратів.
Прибрати корінь зі знаменника
Домножимо чисельник і знаменник на спряжений вираз √(3) − 1:
(1)/(√(3) + 1) = (√(3) − 1)/((√(3) + 1)(√(3) − 1)) = (√(3) − 1)/(2).
Спряжені вирази відрізняються знаком між членами. Множник ненульовий, тому значення збережене. Це зміна форми, а не точності: обидва записи точні.
Корінь повертає величину за її степенем із визначеним правилом знака. Перед перетворенням радикалів варто перевіряти і підкореневі значення, і знаменники; коротша формула не скасовує цих умов.