За умовною моделлю координата візка s(t)=t²: t — число секунд, s — число метрів, 0≤t≤3. За інтервал від 2 до 3 с координата змінюється з 4 до 9 м: середня швидкість 5 м/с. А яка вона саме в момент 2 с? Зменшуємо інтервал і шукаємо границю середніх швидкостей — похідну. Потрібні нахил прямої та границя.
Не ділимо на нуль
Позначимо приріст часу h. Для h=0,1 середня швидкість 4,1 м/с, для h=0,01 — 4,01 м/с. Зліва h=−0,1 дає 3,9 м/с. Обидва напрями ведуть до 4:
(s(2 + h) − s(2))/(h) = ((2 + h)^(2) − 4)/(h) = 4 + h (h ≠ 0).
Скорочення дозволене лише при h≠0; нуль з’являється як напрям наближення, а не знаменник. Загальне означення:
f′(a) = (lim)_(h→0)(f(a + h) − f(a))/(h).
Символ f′(a) читають «похідна f у точці a». Якщо скінченна двобічна границя існує, функція диференційовна в цій точці. Набір таких значень утворює функцію f′. Для нашої моделі s′(2)=4 м/с; одиниці похідної — одиниці результату, поділені на одиниці аргументу. OpenStax
Січні наближаються до дотичної
s=t²; — m=4; -- m=5; ·· m=4.5
Січна проходить через дві точки графіка; її нахил дорівнює середній зміні. Коли друга точка наближається до першої, нахили 5 і 4,5 наближаються до 4. Пряма з граничним нахилом — дотична. Вона локально передає напрям графіка, але не зобов’язана бути прямою, яка має з ним лише одну спільну точку.
Рівняння дотичної
У точці (a,f(a)) потрібні її координати й нахил f′(a):
y = f(a) + f′(a)(x − a); s_(tan)(t) = 4 + 4(t − 2) = 4t − 4.
При t=2 дотична має те саме значення 4 і нахил 4; далеко від цієї точки вона не замінює параболу. Миттєва швидкість тут є точним результатом умовної формули. Для виміряних даних оцінка з короткого інтервалу ще містить похибки вимірювання.
Де означення не працює
Для f(x)=|x| у нулі відношення приростів дорівнює −1 зліва і 1 справа. Є неперервність, проте немає єдиної похідної. Диференційовність тягне неперервність; зворотне твердження хибне. Зв’язок і винятки.
Отже, швидкість 4 м/с у момент 2 с отримано зі зміни на дедалі коротших інтервалах. Перед застосуванням похідної перевіряйте область моделі, одиниці та наявність спільної скінченної границі.