Щоб перейти від 1 до 1000, треба тричі помножити на 10. Логарифм відповідає, який показник дає потрібне число; дробовий чи від’ємний показник теж дозволений. Потрібні обернені функції й експонента.
(log)_(a)b = c ⟺ (a)^(c) = b; a > 0, a ≠ 1, b > 0.
Наприклад, (log)_(10)1000 = 3, (log)_(10)0,1 = − 1, (log)_(2)√(2) = 1/2. Нуль і від’ємний аргумент для дійсного логарифма заборонені. Графік logₐx — відбиття aˣ відносно y=x: область (0,∞), значення ℝ; при a>1 зростає, при 0<a<1 спадає. Нуль функції — x=1; вертикальна асимптота x=0.
Чому добуток стає сумою
Позначимо x=aᵘ, y=aᵛ. Тоді xy=aᵘ⁺ᵛ, звідки для x,y>0:
(log)_(a)(xy) = (log)_(a)x + (log)_(a)y, (log)_(a)(x/y) = (log)_(a)x − (log)_(a)y.
Аналогічно степінь множить показник. Перехід до іншої основи отримуємо, логарифмуючи рівність (a)^((log)_(a)x) = x:
(log)_(a)((x)^(r)) = r(log)_(a)x (x > 0), (log)_(a)x = (lnx)/(lna).
Тут ln — логарифм за основою e; його база не робить логарифм суми сумою логарифмів. (log)_(10)(10 + 10) = (log)_(10)20 ≈ 1,301, тоді як (log)_(10)10 + (log)_(10)10 = 2. OpenStax
Лінійна шкала
Логарифмічна шкала
Рівні відрізки означають рівні множники
На десятковій логарифмічній осі 0,1;1;10;100 стоять через однакові відстані: їхні координати −1;0;1;2. Між 1 і 100 посередині буде 10, не 50,5. Логарифмувати фізичну величину слід через безрозмірне відношення до зазначеної одиниці або еталона. Тут усі числа безрозмірні; децибели чи землетруси потребували б окремої галузевої моделі.