Сторона умовного квадрата u(t)=2t+1 збільшується на 2 см за секунду. Чому площа A=u² у момент t=1 зростає на 12 см²/с? Зміна проходить через два зв’язки: час змінює сторону, а сторона — площу. Треба врахувати обидва темпи. t — число секунд, u — число сантиметрів, t≥0. Передумови: експонента, логарифм, тригонометричні формули і похідна.
Як поєднуються зміни
Нехай f і g диференційовні в потрібній точці, c — стала. Сума змінюється як сума темпів; у добутку змінюються обидва множники:
(f ± g)′ = f′ ± g′, (cf)′ = cf′; (fg)′ = f′g + fg′.
Для частки потрібен ненульовий знаменник:
((f)/(g))′ = (f′g − fg′)/((g)^(2)) (g ≠ 0).
Це не f′g′ і не f′/g′: навіть для x·x хибне правило дало б 1 замість 2x. Правила та їх виведення.
Зовнішня зміна множиться на внутрішню
Для A(u(t)) зовнішня похідна береться в u(t), а потім множиться на u′(t):
(dA)/(dt) = (dA)/(du)(du)/(dt) = 2u ⋅ 2 = 4(2t + 1).
При t=1 маємо u=3, dA/du=6 см²/см і du/dt=2 см/с, тому 12 см²/с. Запис нагадує скорочення одиниць, але правило є теоремою для диференційовних функцій, а не довільним скороченням символів. OpenStax
Два послідовні темпи
Таблиця з умовами
Для дійсного r степеневе правило нижче безпечно застосовувати при x>0. Для натурального цілого степеня поліноміальне правило діє також при від’ємних x та в нулі; сталу диференціюємо окремо.
C′ = 0, ((x)^(r))′ = r(x)^(r − 1) (x > 0).
Тригонометричний аргумент вимірюється в радіанах. Для tan/cot відповідний знаменник не може бути нульовим:
(sinx)′ = cosx, (cosx)′ = − sinx.
(tanx)′ = (1)/((cos)^(2)x), (cotx)′ = − (1)/((sin)^(2)x).
Для експонент і логарифмів b>0, b≠1; логарифм додатково вимагає x>0:
((e)^(x))′ = (e)^(x), ((b)^(x))′ = (b)^(x)lnb.
(lnx)′ = (1)/(x), ((log)_(b)x)′ = (1)/(xlnb).
Джерела таблиці: тригонометричні похідні, експоненти та логарифми.
Перевірка починається з будови
(xsinx)′ = sinx + xcosx; ((x)/(x + 1))′ = (1)/((x + 1)^(2)).
В останній формулі x≠−1 зберігається з початкового виразу. Ще один ланцюжок:
(ln(2t + 1))′ = (2)/(2t + 1) (t > − 1/2).
Без множника 2 ми втратили б швидкість внутрішньої зміни. Спершу назвіть головну операцію — суму, добуток, частку чи вкладення; потім диференціюйте її частини й перевірте область та одиниці. Одна таблиця без цього порядку не пояснює темп зміни.