Сторона умовного квадрата u(t)=2t+1 збільшується на 2 см за секунду. Чому площа A=u² у момент t=1 зростає на 12 см²/с? Зміна проходить через два зв’язки: час змінює сторону, а сторона — площу. Треба врахувати обидва темпи. t — число секунд, u — число сантиметрів, t≥0. Передумови: експонента, логарифм, тригонометричні формули і похідна.

Як поєднуються зміни

Нехай f і g диференційовні в потрібній точці, c — стала. Сума змінюється як сума темпів; у добутку змінюються обидва множники:

(f ± g)′ = f′ ± g′, (cf)′ = cf′; (fg)′ = f′g + fg′.

Для частки потрібен ненульовий знаменник:

((f)/(g))′ = (f′g − fg′)/((g)^(2)) (g ≠ 0).

Це не f′g′ і не f′/g′: навіть для x·x хибне правило дало б 1 замість 2x. Правила та їх виведення.

Зовнішня зміна множиться на внутрішню

Для A(u(t)) зовнішня похідна береться в u(t), а потім множиться на u′(t):

(dA)/(dt) = (dA)/(du)(du)/(dt) = 2u ⋅ 2 = 4(2t + 1).

При t=1 маємо u=3, dA/du=6 см²/см і du/dt=2 см/с, тому 12 см²/с. Запис нагадує скорочення одиниць, але правило є теоремою для диференційовних функцій, а не довільним скороченням символів. OpenStax

Два послідовні темпи

t, su=2t+1, cmA=u², cm²du/dt=2 cm/sdA/du=2u cm
При t=1: u=3 см, dA/du=6 см²/см; 6·2=12 см²/с. Схема залежностей без масштабу; стрілки не означають рух предметів.

Таблиця з умовами

Для дійсного r степеневе правило нижче безпечно застосовувати при x>0. Для натурального цілого степеня поліноміальне правило діє також при від’ємних x та в нулі; сталу диференціюємо окремо.

C′ = 0, ((x)^(r))′ = r(x)^(r − 1) (x > 0).

Тригонометричний аргумент вимірюється в радіанах. Для tan/cot відповідний знаменник не може бути нульовим:

(sin⁡x)′ = cos⁡x, (cos⁡x)′ = − sin⁡x.

(tan⁡x)′ = (1)/((cos⁡)^(2)x), (cot⁡x)′ = − (1)/((sin⁡)^(2)x).

Для експонент і логарифмів b>0, b≠1; логарифм додатково вимагає x>0:

((e)^(x))′ = (e)^(x), ((b)^(x))′ = (b)^(x)ln⁡b.

(ln⁡x)′ = (1)/(x), ((log⁡)_(b)x)′ = (1)/(xln⁡b).

Джерела таблиці: тригонометричні похідні, експоненти та логарифми.

Перевірка починається з будови

(xsin⁡x)′ = sin⁡x + xcos⁡x; ((x)/(x + 1))′ = (1)/((x + 1)^(2)).

В останній формулі x≠−1 зберігається з початкового виразу. Ще один ланцюжок:

(ln⁡(2t + 1))′ = (2)/(2t + 1) (t > − 1/2).

Без множника 2 ми втратили б швидкість внутрішньої зміни. Спершу назвіть головну операцію — суму, добуток, частку чи вкладення; потім диференціюйте її частини й перевірте область та одиниці. Одна таблиця без цього порядку не пояснює темп зміни.