Збільшимо ребро куба з 2 до 4 см. Довжина зросла вдвічі, площа однієї грані — з 4 до 16 см², об’єм — з 8 до 64 см³. Одна зміна масштабу дає різний множник результату залежно від показника степеня.

Потрібні корені й раціональні степені та читання графіків. Для геометричного масштабування змінюємо всі відповідні довжини в однакову кількість разів: фігури залишаються подібними.

Показник фіксований, основа змінна

Степенева функція має вигляд f(x) = k(x)^(a): k та a сталі, x змінюється. Наприклад, x, (x)^(2), (x)^(3), 1/x = (x)^( − 1) та √(x) = (x)^(1/2) на своїх областях. У (2)^(x) змінний уже показник, тому це показникова, а не степенева функція. Означення, OpenStax §5.2.

Для x > 0 та додатного коефіцієнта масштабу s маємо f(sx) = (s)^(a)f(x). При a = 1,2,3 подвоєння дає множники 2,4,8. При a = − 1 — половину; при a = 1/2 — √(2), приблизно 1,414, а не половину й не подвоєння.

Парність натурального показника

Для додатного цілого n функція (x)^(n) визначена на всій дійсній прямій. Якщо n парний, ( − x)^(n) = (x)^(n): графік симетричний відносно вертикальної осі, значення невід’ємні. Він спадає до 0 зліва й зростає справа; мінімум 0.

Якщо n непарний, ( − x)^(n) = − (x)^(n): графік симетричний відносно початку й зростає на всій прямій. Область значень — усі дійсні числа. Саме тому кубічний корінь можна визначити й для від’ємного числа, а арифметичний квадратний — ні.

П’ять степеневих законів

  • y = x
  • y = x²
  • y = x³
  • y = √x
  • y = 1/x
-2-1012-4-224xy
Однакові осі, умовні одиниці. Показано вікно −2≤x≤2, −4≤y≤4. Корінь починається при x=0; дві вітки 1/x не з’єднані. Частини графіків поза вікном не показані.

На 0 < x < 1 більший додатний показник дає менше значення: при x = 1/2 маємо x = 1/2, (x)^(2) = 1/4, (x)^(3) = 1/8. Для x > 1 порядок протилежний. Висновок «куб завжди більший за квадрат» без області хибний.

Від’ємний показник виключає нуль

(x)^( − n) = 1/(x)^(n) при x ≠ 0. Для (x)^( − 1) графік має дві вітки й змінює знак разом з x; для (x)^( − 2) обидві вітки додатні. Обидві функції не визначені в нулі. Крива по різні боки розриву не з’єднується вертикальною лінією.

Нульовий показник дає (x)^(0) = 1 для x ≠ 0. Вираз (0)^(0) у цьому курсі не визначаємо. Для нуля й додатного показника значення дорівнює нулю, якщо цей степінь визначений.

Корені визначають область дробового показника

Для x > 0 і цілого p, натурального q визначаємо (x)^(p/q) = ((x)^(1/(q)))^(p). При додатному p/q можна включити x = 0; при від’ємному — ні. Так, (x)^(1/2) має область [0,∞), а (x)^( − 1/2) — (0,∞). Квадратний корінь зростає й має лише невід’ємні значення. Кубічний корінь (x)^(1/(3)) визначений на всій прямій і теж зростає. Корені й степені, OpenStax §1.3.

Відгалуження · Домовленість про областьЗагальні закони степенів безпечні для додатної основи; тут окреме розширення.

Раціональний показник і від’ємна основа

Щоб дозволити x < 0, спочатку записуємо p/q як нескоротний дріб з q > 0. Якщо q непарний, задаємо (x)^(p/q) = ((x)^(1/(q)))^(p). Наприклад, ( − 8)^(1/3) = − 2, ( − 8)^(2/3) = 4. Якщо q парний, дійсного значення для від’ємного x немає. Нуль і надалі виключено за від’ємного показника.

Ця домовленість вимагає обережності: 2/6 = 1/3, тому ( − 8)^(2/6) = − 2, але (( − 8)^(2))^(1/6) = (64)^(1/6) = 2. Перегрупування степенів змінило відповідь. Не можна без умов переносити закони додатної основи на від’ємну або приховувати область у записі показника.

Показник розповідає, як змінюється результат, але тільки разом з областю. Спершу перевірте знак основи й нуль, потім порівнюйте масштаби: геометрична довжина, площа та об’єм не повинні зростати однаково.