Рівняння (x)^(4) − 5(x)^(2) + 4 = 0 має четвертий степінь, але в ньому повторюється одна будова: (x)^(4) — квадрат виразу (x)^(2). Позначивши t = (x)^(2), отримаємо вже знайоме квадратне рівняння. Важливо потім повернутися від t до всіх можливих x, а не видати відповідь для іншої змінної.

Потрібні розкладання на множники й квадратні рівняння. Працюємо з дійсними числами; комплексні розв’язки тут не розглядаємо.

Заміна разом з її умовою

Біквадратне рівняння має вигляд a(x)^(4) + b(x)^(2) + c = 0, a ≠ 0. Після заміни t = (x)^(2) стає a(t)^(2) + bt + c = 0, але обов’язково t ≥ 0.

У нашому прикладі (t)^(2) − 5t + 4 = 0, тобто (t − 1)(t − 4) = 0. Звідси t = 1 або 4. Це ще не кінцева відповідь:

(x)^(2) = 1 або (x)^(2) = 4.

Перше дає x = ± 1, друге — x = ± 2. Усі чотири числа підходять. Перевірка: для (x)^(2) = 1 початковий вираз дорівнює 1 − 5 + 4 = 0; для (x)^(2) = 4 — 16 − 20 + 4 = 0.

x⁴ − 5x² + 4 = 0t = x² ≥ 0t² − 5t + 4 = 0t = 1t = 4x = −1, 1x = −2, 2
Заміна t=x² вимагає t ≥ 0. Обидва знайдені t допустимі. Повернення дає всі чотири x: −2, −1, 1, 2; знак мінус не можна пропустити.

Заміна не взаємно однозначна: 1 і −1 дають те саме t = 1. Саме тому на зворотному шляху з’являється розгалуження.

Корінь для t може не повернутися до x

У (x)^(4) + 3(x)^(2) − 4 = 0 та сама заміна дає (t − 1)(t + 4) = 0. Число t = − 4 є правильним коренем квадратного рівняння для t, але не може дорівнювати квадрату дійсного x. Відкидаємо його через t ≥ 0; лишаються x = ± 1.

Заміною може бути й цілий повторюваний вираз, наприклад t = (x + 1)^(2). Тоді та сама умова t ≥ 0 зберігається, а повертатися треба до (x + 1)^(2) = t, а не до (x)^(2) = t. Рівняння квадратного вигляду, OpenStax §2.6.

Інший спосіб знизити степінь — виділити множник

Нехай P(x) = (x)^(3) − 4(x)^(2) + x + 6. Пробна підстановка x = 2 дає 8 − 16 + 2 + 6 = 0. Це підказує множник x − 2. Щоб знайти решту, поділимо многочлен на цей двочлен, послідовно прибираючи старший член.

Спершу беремо (x)^(2): добуток (x − 2)(x)^(2) = (x)^(3) − 2(x)^(2) після віднімання залишає − 2(x)^(2) + x + 6. Далі беремо − 2x: віднімаємо − 2(x)^(2) + 4x, лишається − 3x + 6. Останній член частки −3 прибирає решту. Тому:

P(x) = (x − 2)((x)^(2) − 2x − 3).

Частка — (x)^(2) − 2x − 3, остача — 0. Для перевірки множимо назад і відновлюємо всі чотири коефіцієнти P. Загалом ділення ненульовим многочленом B дає тотожність P = BQ + R, де R = 0 або степінь R менший за степінь B. Ділення многочленів, OpenStax §5.4.

Теорема Безу пояснює пробну підстановку

Для дільника x − r остача стала: P(x) = (x − r)Q(x) + R. Підставимо x = r — добуток зникне, тому R = P(r). Це теорема Безу про остачу. Звідси r є коренем тоді й лише тоді, коли x − r — множник без остачі. Теореми про остачу й множник, OpenStax §5.5.

У нашому випадку (x)^(2) − 2x − 3 = (x − 3)(x + 1), тому P(x) = 0 дає x = 2,3, − 1. Ми не ділили рівняння на x − 2 й не губили корінь 2: розглянули нуль кожного множника. Пробний успіх із числом 2 не означає, що такий пошук завжди швидко знайде корінь.

Відгалуження · ПеревіркаДілення працює і без знайденого кореня.

Якщо остача не нульова

Для P(x) = (x)^(2) + 1 маємо P(x) = (x − 2)(x + 2) + 5. Остача 5 дорівнює P(2); отже, 2 не є коренем. Ця тотожність правильна навіть при x = 2, хоча числовий дріб P(x)/(x − 2) у цій точці не визначений. Тотожність многочленів і допустимість частки — різні питання.

Зниження степеня працює, коли ми зберігаємо зв’язок із початковою задачею: умову заміни, усі її зворотні гілки або кожний множник нульового добутку. Коротший проміжний запис корисний лише разом із цим зв’язком.