За ілюмінатором літака — хмари внизу й темніше небо вгорі. Ми вже дуже високо. Але супутники ще вище, а туристична ракета може ненадовго підняти людину «в космос». Скільки саме треба пролетіти вгору, щоб це стало космічною подорожжю?
Коротка відповідь: часто користуються позначкою 100 км, але там немає ні стіни, ні місця, де раптово закінчується повітря. А щоб залишитися на орбіті, самої висоти взагалі недостатньо.
Читай уздовж основної лінії. Відгалуження додають подробиці та розрахунок; їх можна пропустити й продовжити з наступного основного розділу.
Межа, про яку домовилися
Земля вже є частиною Всесвіту: космос не починається за якимось дахом над планетою. Коли ми говоримо про політ «у космос», нам потрібен практичний спосіб відрізнити його від звичайного польоту в атмосфері.
Міжнародна федерація авіаційного спорту FAI використовує 100 км для розмежування авіаційних і космічних рекордів. Цю висотну позначку називають лінією Кармана. Вона є домовленістю, а не відкритою в природі поверхнею. Це прямо пояснює технічний огляд FAI, слайд 2.
Уяви табличку «починається місто». Вона допомагає називати місця, але сама дорога під табличкою не перетворюється на іншу речовину. Так і висотна межа допомагає класифікувати політ. Аналогія пояснює домовленість; вона не описує фізичну будову атмосфери.
Атмосфера — газове оточення Землі — поступово розріджується. Її зовнішні області тягнуться далеко вище 100 км. Тож апарат може бути одночасно «в космосі» за прийнятою межею і серед залишкових атмосферних частинок. NASA про атмосферні шари.

Над ЗемлеюОрієнтири висоти · не в масштабі
- 450–490 кмStarlinkШирокосмугові оболонки плану 2026*
- ≈400 кмМіжнародна космічна станціяОрієнтир, не поточна висота
- >100 кмNew ShepardСуборбітальний політ вище межі
- 100 кмЛінія КарманаУмовна позначка, не край повітря
- ≈11 кмПасажирський літакПриклад крейсерської висоти
Поверхня Землі · 0 км
Відгалуження · ГлибшеНеобов’язково · можна пропустити
Як поділяють атмосферу
Назви шарів допомагають описувати, зокрема, зміну температури з висотою. Це не тверді оболонки. За одним із навчальних поділів можна взяти такі приблизні орієнтири:
| Шар | Висота |
|---|---|
| Тропосфера | Від поверхні приблизно до 12 км |
| Стратосфера | Приблизно до 50 км |
| Мезосфера | Приблизно до 85 км |
| Термосфера | Приблизно до 600 км |
| Екзосфера | Зовнішня розріджена область, що триває значно вище |
Межі з діаграми NASA узгоджено тут із середньою висотою тропосфери в окремому огляді NASA. Інші огляди дають дещо інші числа: межі залежать від умов і способу опису. За цими орієнтирами лінія Кармана лежить усередині термосфери, а не на кінці атмосфери.
Від літака до супутників: хто на якій висоті?
Для пасажирського реактивного літака зручний орієнтир — близько 11 км. Наприклад, NASA наводить 35 000 футів, тобто приблизно 10,7 км, як висоту польоту авіалайнерів. Це приклад крейсерської висоти, а не однакова висота всіх рейсів. NASA про авіаційні спостереження атмосфери.
Між звичайним авіалайнером і лінією Кармана — ще майже 90 км. А супутники не утворюють над нею одну спільну «стелю»: вони працюють на різних орбітах відповідно до завдань.
| Орієнтир | Висота над поверхнею Землі |
|---|---|
| Пасажирський літак | Близько 11 км як приклад |
| Лінія Кармана | 100 км — умовна межа |
| Міжнародна космічна станція, МКС | Близько 400 км; висота змінюється |
| Низька навколоземна орбіта | Зазвичай від приблизно 180 км до менш ніж 2000 км |
| Геостаціонарні супутники | Приблизно 35 786 км над екватором |
NASA описує орбіту МКС у діапазоні 370–460 км. Залишкове повітря гальмує станцію, тому її орбіту періодично піднімають двигунами. Це хороший приклад того, що перебування в космосі не означає повної відсутності атмосфери. Довідка NASA, розділ Assembly.
Геостаціонарний супутник рухається навколо Землі так, що залишається над тим самим місцем екватора. Такі орбіти корисні для зв’язку й спостереження за погодою. Вони значно далі за МКС і низькоорбітальні угруповання. Нижня межа низьких орбіт залежить від атмосферного опору; 180 км тут — орієнтир, а не фізична заборона літати нижче. ESA про типи орбіт.
Відгалуження · Актуальна детальНеобов’язково · можна пропустити
А на якій висоті Starlink?
У Starlink немає єдиної незмінної висоти. Супутники розподілені між орбітальними оболонками — групами орбіт зі схожими параметрами. Висота також змінюється після запуску та під час зведення з орбіти.
Станом на перевірку 20 жовтня 2026 року, технічна сторінка оператора описує перехід із попередніх робочих орбіт вище 500 км на нижчі. До кінця 2026 року вказано основні діапазони 450–490 км для широкосмугових V1/V2 та 330–370 км для Direct to Cell і V3; майбутні параметри можуть змінюватися.
Це план конфігурації, а не підтвердження, що всі апарати вже на цих висотах. Під час переходу частина ще залишається вище 500 км. Starlink: висоти угруповання та перехід у 2026 році.
Blue Origin літала в космос чи лише «майже»?
New Shepard від Blue Origin справді перетинав лінію Кармана. Перший політ із людьми відбувся 20 липня 2021 року; компанія підтвердила проходження цієї межі. Звіт Blue Origin про перший політ.
Важлива різниця — суборбітальний політ і політ по орбіті. New Shepard піднімає капсулу вище межі, після чого вона повертається на Землю. Він не виводить пасажирів на орбіту навколо планети. Опис польоту й повернення New Shepard.
Crew Dragon від SpaceX виконує інше завдання. Наприклад, місія Demo-2 стартувала 30 травня 2020 року, наступного дня пристикувалася до МКС, а її екіпаж загалом провів 64 дні в космосі. Це був орбітальний політ, а не короткий підйом і спуск. Підсумки Demo-2 від NASA.
Щоб опинитися на орбіті, потрібно не просто піднятися, а й набрати достатню швидкість уздовж поверхні Землі. Уяви кинутий убік м’яч: він падає, але за дуже великої швидкості поверхня планети «заокруглюється» під ним. Так можна інтуїтивно уявити орбітальне падіння; повітряний опір у цій аналогії ми тимчасово ігноруємо. ESA про вихід на орбіту.
Отже, «перетнув межу космосу» і «вийшов на орбіту» — різні досягнення. Порівнювати тут варто конкретні апарати й місії, а не всі ракети двох компаній загалом.
Відгалуження · Звідки суперечкаНеобов’язково · можна пропустити
Чому ще згадують 80 км і Virgin Galactic?
У програмі визнання комерційних космічних польотів американське FAA використовує поріг 50 сухопутних миль — приблизно 80,47 км. Це критерій конкретної програми, а не доказ природної межі атмосфери. Правила визнання FAA.
Virgin Galactic — інша компанія. Її політ Unity 22 з Річардом Бренсоном 11 липня 2021 року досяг, за звітом оператора, 53,5 милі — приблизно 86 км. Це вище порога 50 миль, але нижче 100 км. Звіт Virgin Galactic.
Саме такий приклад показує, чому відповідь на запитання «чи були вони в космосі?» залежить від названого критерію. А орбітальним цей політ від зміни визначення не стає.
Відгалуження · З формуламиНеобов’язково · можна пропустити
Чи зникає земне тяжіння на 100 км?
Сама висотна позначка нічого не вимикає. Оцінимо зміну гравітаційного прискорення в простій моделі: Земля сферична, її обертання, неоднорідності та інші небесні тіла не враховані. Закон обернених квадратів дає:
(g(h))/(g(0)) = (((R)/(R + h)))^(2)
Тут h — висота над поверхнею, R — середній радіус Землі; обидва в кілометрах. g(h) — гравітаційне прискорення на висоті h, а g(0) — біля поверхні в тій самій моделі. Їхня частка безрозмірна: показує, яка частина поверхневого прискорення залишилася.
Беремо R ≈ 6371 км за таблицею фізичних параметрів NASA JPL. Залежність сили тяжіння від оберненого квадрата відстані пояснює NASA в огляді гравітації.
Для h = 100 км додаємо: 6371 + 100 = 6471 км. Ділимо 6371 на 6471, підносимо частку до квадрата й отримуємо приблизно 96,9% від поверхневого прискорення. Навіть тут воно дуже далеко від нуля.
Це оцінка сферичної моделі, а не вимірювання в конкретному місці. Вона також не дорівнює показу ваг усередині корабля: він залежить від руху й опори. Для головного висновку формула не потрібна — умовна межа не створює стрибка в гравітації.
Повертаємося до головного
Коли хтось каже «ми полетіли в космос», тепер можна уточнити три речі: яку межу перетнули, якої висоти досягли та чи вийшли на орбіту. Висота літака, підйом туристичної капсули та орбіта супутника розповідають про різні способи руху над Землею.
Лінія на 100 км корисна для домовленостей. Повітря поступово розріджується, гравітація продовжує діяти, а супутникам потрібна не лише висота. Космос стає зрозумілішим, коли ми відділяємо назви від фізики.