Телескоп на орбіті може дивитися додому
На супутниковому знімку видно поля, берег і нову дорогу. Легко уявити, що супутник просто підняв звичайну камеру дуже високо й натиснув кнопку. Але знімок для порівняння врожайності, площі водосховища чи міського нагріву має відповідати на складніші питання: де саме зроблено вимір, яку частину спектра записано, наскільки стабільною була шкала яскравості та що сталося між поверхнею й детектором.
Землеспостережний телескоп збирає випромінювання Землі, а орбітальна платформа, детектори й калібрування перетворюють його на просторово та спектрально визначені дані. Його відмінність від астрономічного задає передусім задача: рухома близька протяжна ціль, потрібна ширина огляду й можливість надійно порівняти виміри в різний час. Перебування в космосі саме собою не визначає напрямок погляду.
Розберемо Landsat 8, його Operational Land Imager, OLI, та окремий тепловий прилад TIRS. Передумови — апертура, сигнал і роздільність та фокус і камера. Видимі математичні гілки можна пропустити: основна лінія залишає весь шлях від світла до карти. USGS: Landsat 8 та його два прилади.
Історію змінила можливість повторити вимір
Повітряна фотографія вже давала огляд згори. Космічний апарат додав великі площі й повторні проходи за однією програмою. Запущений 1 квітня 1960 року TIROS-1 продемонстрував телевізійне спостереження погодних систем із супутника. 23 липня 1972 року стартував ERTS-1, пізніше Landsat 1, спеціально для систематичного дослідження земної суші. Це різні віхи: не слід називати Landsat першим апаратом, який узагалі побачив Землю з космосу. NASA: історичні віхи дистанційного зондування, Landsat 1.
Landsat 1 мав телевізійну систему RBV і багатоспектральний сканер MSS. Важливим результатом став не тільки красивий кадр, а цифрові виміри в кількох смугах, які можна було повторювати й зіставляти. Зміна площі лісу або берегової лінії потребує довгого ряду спостережень; одинична детальна фотографія не замінює його.
У листопаді 2000 року ALI на EO-1 продемонстрував для майбутньої лінії Landsat архітектуру з довгими рядами детекторів. Landsat 8 запустили 11 лютого 2013 року. Його OLI зберіг сумісність із попередніми спектральними й просторовими вимірами, водночас змінивши спосіб збирання смуги. Інженери проєктували не лише прилад, а продовження вимірювального архіву. Первинний опис OLI: історія та вимоги, §1.
Надир, край атмосфери й зоря — три різні напрямки
Надир спрямований від апарата донизу, приблизно до центра Землі. Так спостерігають поверхню під супутником. Погляд уздовж краю Землі, limb, проходить через протяжний шар атмосфери: це корисно для відновлення висотних профілів газів та аерозолю. Наприклад, OMPS має окрему геометрію спостереження атмосферного краю. А астрономічний телескоп на земній орбіті може бути спрямований у небо, убік від яскравої Землі. NOAA: надир і край атмосфери в OMPS.
Landsat 8 працює на висоті близько 705 km на майже полярній сонячно-синхронній орбіті. Такий вибір підтримує близький місцевий сонячний час проходів; це полегшує порівняння освітлення, але сезонні зміни тіней і кута Сонця залишаються. Апарат не зависає над одним полем: один оберт триває близько 99 хвилин, а цикл повторення наземної траси — 16 днів. Земля за цей час обертається під орбітою. USGS: орбіта й цикл повторення, NASA: сенс сонячної синхронності.
У звичайному режимі OLI дивиться на Землю, але для калібрування платформа може розвернути його до освітленого Сонцем дифузора, Місяця чи спеціальної небесної цілі. Місце, напрямок і мета — окремі характеристики. Наземна підзорна труба теж спостерігає земні об’єкти, однак не має орбітальної траси та багаторічної глобальної програми вимірювань.
У спектрі Землі є відбите Сонце й власне тепло
Видимі та ближні інфрачервоні канали OLI переважно вимірюють сонячне світло, відбите поверхнею й атмосферою. Тому на сигнал впливають освітлення, відбивні властивості цілі, туманність, аерозоль і хмари. В інфрачервоному діапазоні слово «тепло» саме собою недостатнє: ближній ІЧ, який використовують для рослинності, не слід плутати з тепловим ІЧ земної поверхні.
TIRS вимірює довгохвильове теплове випромінювання у двох інших смугах. За нього температура та випромінювальна здатність поверхні мають іншу роль, а власне випромінювання приладу теж стає фоном. OLI й TIRS летять разом, але це не одна камера з одинадцятьма кольоровими кнопками. USGS: спектральні смуги OLI і TIRS, NASA: відбитий та випромінений ІЧ.
Не всі землеспостережні супутники оптичні. SAR-радар сам передає мікрохвильовий сигнал і приймає розсіяне повернення. Це активний радіолокаційний спосіб вимірювання зі своєю антеною й реконструкцією, а не робота дзеркал OLI крізь хмари. ESA: принцип SAR.
У OLI світло проходить чотири дзеркала, а потім стає електричним сигналом
Земне випромінювання входить через захисний блендовий канал. Його стінки й діафрагми відсікають небажані напрямки. У штатному режимі отвір колеса затвора відкриває шлях до вхідної апертури. Далі чотиридзеркальний анастигмат формує зображення на фокальній площині. Анастигматична схема зменшує основні аберації в широкому полі; це не вимога зробити всі дзеркала сферичними.
Первинна публікація називає ефективну фокусну відстань OLI 886 mm у центрі поля. Чотири дзеркала дають інженерам свободу узгодити поле, аберації, розмір і калібрування через передню апертуру. Функціональну послідовність можна пояснити без вигаданих радіусів кривизни чи кутів кожного дзеркала. OLI: архітектура й телескоп, §2.1–2.3.
- Випромінювання Землі
- Бленда · затвор · апертура
- M1 · дзеркало
- M2 · дзеркало
- M3 · дзеркало
- M4 · дзеркало
- Вікно · фільтри
- Детектори · заряд
- Електроніка · DN
- Платформа · передача
Інші опори: темрява · лампи · сонячні дифузори · Місяць
Оптична лава ≈293 K; фокальна площина <210 K → теплові трубки → радіатори
На фокальній площині 14 модулів розміщено зі зміщенням і перекриттям. Кожний має ряди детекторів для спектральних каналів; інтерференційні фільтри над рядами забезпечують спектральне розділення. Кремнієві PIN-фотодіоди працюють у видимих і ближніх ІЧ-смугах, а HgCdTe — у визначених короткохвильових ІЧ-каналах, включно з каналом перистих хмар. Окремі резервні елементи та закритий темновий ряд потрібні для надійності й контролю відліку.
Фотодіод перетворює поглинуті фотони на заряд; електроніка накопичує, зчитує й оцифровує сигнал. У даних мають зберегтися не тільки числа, а й відомості про те, який детектор фактично вибрали, коли його зчитали та яким було положення апарата. Резервний елемент може мати інше положення, тож правильна карта вибору потрібна і для геолокації. Фокальна площина, резервування й електроніка, §2.4.
Матеріал, оправа й вакуум можуть змінити фокус
Дзеркала OLI виготовлено зі склокераміки Zerodur і встановлено на графітовій композитній оптичній лаві. Мала теплова зміна форми допомагає втримати зображення на потрібних рядах, але температурна стабільність не розв’язує всіх проблем: композит змінює розміри також через вологу. Під час передпольотних випробувань її вплив враховували механізмами положення фокальної площини. Після запуску перевірка показала правильний фокус без потреби рухати ці механізми. Матеріали, волога й фокус OLI, §2.3 та §4.1.
Загальний виробничий маршрут дзеркальної оптики — заготовка, формування й полірування поверхні, метрологія, відбивне покриття, оправа, інтеграція та повторний контроль. Його механізми пояснено у статті про матеріали й виготовлення. Для OLI відкритий опис підтверджує матеріали, складання й випробування, але не дає повного рецепта полірування чи складу кожного шару дзеркального покриття. Приписувати приладу конкретний верстат або плівку без такого документа було б здогадкою.
У фільтрів своя виробнича задача. Багатошарові інтерференційні структури мають тримати смугу в робочому середовищі. Технічний огляд Landsat описує іонно-асистоване осадження та споріднене ущільнення шарів для фільтрів OLI/TIRS: менше поглиненої води означає меншу зміну смуги при переході у вакуум. Вимірюють також позасмугове пропускання й відгук детектора; напис «червоний фільтр» не задає всієї спектральної відповіді. Технологія фільтрів і внесок інших компонентів, §3.4.1.1.
Перед польотом перевіряють дзеркальні й фокальні вузли, потім цілий прилад: положення зображення, відгук на край, співреєстрацію каналів, спектральні смуги, рівномірність та розсіяне світло. Частину оптичних вимірів OLI проводили в термовакуумній камері Brutus. Окремі вібраційні, електромагнітні та теплові випробування перевіряли готовність до запуску й орбітального середовища. Зображення різкого тестового краю, стійкість до вібрації та правильна шкала яскравості — різні докази. Передпольотна оптична перевірка, §3, первинний опис випробувань OLI на вплив середовища, §4.1.
Довгий рядок упоперек польоту поступово будує смугу
У push-broom приладі довгий ряд детекторів одночасно спостерігає поперечну ділянку смуги. Супутник рухається, наступне зчитування припадає на наступну ділянку вздовж траси, і рядки складаються у зображення. Рухому сканувальну систему не треба змушувати по черзі наводити кожний піксель поперек усієї смуги.
У кадрової камери двовимірна матриця записує площу за один кадр; наступний кадр може перекривати попередній. У whisk-broom сканер відхиляє погляд поперек смуги, як у попередніх приладах Landsat. Ці способи організації зчитування не визначають, чи всередині телескопа лінзи або дзеркала. NASA: перехід до довгих детекторних рядів.
Перевага довшого накопичення сигналу має ціну: тисячі елементів треба узгодити за чутливістю, а зміщені модулі та ряди різних смуг бачать ту саму точку в різні моменти. Наземна обробка враховує їхні положення й часи. Малювати всі реальні спектральні ряди OLI як один абсолютно одночасний кадр було б неправильно. Первинний опис компромісів push-broom.
Відгалуження · Час і відстаньНеобов’язково · можна пропустити
Час рядка й розмазування від руху
Нехай у власному прикладі потрібна відстань між рядками g=30 m, а проєкція швидкості погляду на плоску поверхню v=7000 m/s. Це задана наземна швидкість, не просто орбітальна швидкість апарата без поправок. Для рівномірного руху:
Δt = (g)/(v), b = v t_(exp).
Маємо інтервал 4,286 ms. За накопичення texp=2 ms погляд зміститься на 14 m. За інших рівних умов довше накопичення дає більше фотонів, але більший внесок руху в розмиття. Це проста модель без компенсації руху, тремтіння платформи й зміни рельєфу, не фактичний timing OLI.
У нашій сітці 8 поперечних пікселів дають смугу 240 m; шість послідовних рядків — шість моментів збирання. Час накопичення й інтервал між рядками не одне й те саме. Реальний інструмент має власні режими, геометрію та електроніку. Огляд Landsat: внесок інтегрування в along-track blur, §3.4.2.5.
Проєкція пікселя залежить від висоти, кроку й фокуса
За незмінної оптики більша висота охоплює більшу ділянку одним пікселем. Довша фокусна відстань, навпаки, дає меншу кутову ділянку на той самий детекторний крок. Але разом із дрібнішим кроком часто зменшується ширина смуги або зростають вимоги до числа детекторів, стабільності та потоку даних.
Для OLI оператор наводить 30 m для багатоспектральних смуг, 15 m для панхроматичної та 185 km ширини смуги. Це три пов’язані, але різні характеристики. Їх не слід переносити на TIRS, який має власну детекторну геометрію. USGS: параметри смуг.
Відгалуження · ГеометріяНеобов’язково · можна пропустити
Звідки береться оцінка g=Hp/f?
H — висота над плоскою поверхнею, p — крок детекторів у фокальній площині, f — фокусна відстань. У простій центральній проєкції над надиром малий кут одного кроку приблизно p/f, тому:
g≃H(p)/(f).
Виберімо власний приклад H=700000 m, p=30 μm=0,000030 m, f=0,7 m. Тоді g≈30 m. Це не набір параметрів OLI: його наведена вище фокусна відстань інша. Подвоєння H за тих самих p/f подвоює крок; подвоєння f зменшує його вдвічі.
Контроль через точні краї центральної плоскої моделі: координата x у детекторній площині відповідає куту θ=atan(x/f) та наземній координаті X=−Htanθ. Знак означає перевернення зображення. Для сусідніх країв x±p/2:
θ_( ± ) = arctan(x ± p/2)/(f),; X_( ± ) = − Htanθ_( ± ),; ∣X_( + ) − X_( − )∣ = H(p)/(f).
Рівність останнього рядка точна в цій плоскій центральній проєкції з координатою x у площині, а не для довільної орбітальної оптики. Поза надиром, за кривизни Землі, нахилу, рельєфу, дисторсії або іншого розміщення детекторів потрібна повніша геометрія. Наша схема має різні масштаби відстаней, тож видимий кут на екрані не вимірюють транспортиром. Технічний огляд: IFOV і проєкція на поверхню, §3.4.2.4.
Тридцятиметровий піксель не гарантує розділення всіх тридцятиметрових деталей
GSD, ground sample distance, характеризує крок просторового вибіркування. Світло від точки не потрапляє в один безмежно малий відлік: оптика має PSF, функцію розсіювання точки. Детектор інтегрує сигнал на скінченній площі, рух додає розмиття, а ресемплінг на картографічну сітку змінює просторову відповідь ще раз.
Маленький яскравий об’єкт може змінити сумарний відлік великого пікселя, але це не означає, що видно його форму або можна відділити його від сусіда. Так само збільшення готового зображення до дрібнішої сітки не створює втрачених просторових деталей. Виявити, розділити й геометрично виміряти — різні задачі. Первинний технічний огляд: PSF/LSF, вибіркування й ресемплінг, §3.4.2 та §3.4.4.
Відгалуження · Просторові частотиНеобов’язково · можна пропустити
MTF показує, що стається з контрастом дрібного візерунка
Уявімо синусоїдальні світлі й темні смуги. Просторова частота ν — число повних світло-темних періодів на метр. MTF порівнює контраст записаного візерунка з контрастом вхідного за заданої частоти.
Для власної одновимірної моделі візьмімо гауссове оптичне розмиття зі стандартним відхиленням σ, рівномірну чутливість прямокутного пікселя ширини g та рівномірний зсув за експозицію b. За незалежного згортання цих відгуків:
M(ν) = (e)^( − 2(π)^(2)(σ)^(2)(ν)^(2)) ∣sinc(πgν)∣; × ∣sinc(πbν)∣,; sinc(z) = (sinz)/(z), sinc(0) = 1.
Для g=30 m, σ=15 m і без додаткового руху, b=0, частота ν=1/(60 m) дає M≈0,185. Тобто в цій моделі залишається приблизно 18,5% початкового синусоїдального контрасту. За ν=0 відповідь дорівнює1; за ν=1/g прямокутний піксель усереднює повний період і його внесок стає нульовим. Додавання b=14 m з попереднього прикладу ще зменшить відповідь на ν=1/(60 m).
Це навчальний Gaussian×pixel×motion приклад, не виміряна MTF OLI. Його амплітуди окремо перевірено числовим інтегруванням просторових відгуків. Частота 1/(2g) є межею Найквіста для регулярного кроку g; вона не обіцяє доброго контрасту і не прибирає aliasing від вищих частот у реальному зображенні. Опис компонентів LSF і модельного підходу, §3.4.2.3–5 та §3.4.4.1.
Спектральний канал і колір екрана — різні речі
OLI вимірює дев’ять смуг усього, включно з панхроматичною. Окремий канал дає шкалу яскравостей у своїй спектральній області. Для кольорового зображення три обрані канали призначають червоному, зеленому й синьому каналам екрана.
У Landsat 8 комбінація RGB←4/3/2 використовує виміряні червоний, зелений і синій діапазони для зображення, близького до природного кольору після належної обробки. RGB←5/4/3 віддає ближній ІЧ червоному каналу дисплея. Рослинність у ній може бути червоною, хоча її листя не стало червоним: змінилося відображення даних. USGS: реальні комбінації каналів.
Вибрані смуги OLI · μm
- B2 · Синя
- 0.450–0.51
- B3 · Зелена
- 0.53–0.59
- B4 · Червона
- 0.64–0.67
- B5 · Ближній ІЧ
- 0.85–0.88
Власні умовні значення
Рослинність
Відбивні значення: B2=0.04 · B3=0.10 · B4=0.05 · B5=0.50
RGB ← 4/3/2
RGB(26, 51, 20)
RGB ← 5/4/3
RGB(255, 26, 51)
Вода
Відбивні значення: B2=0.06 · B3=0.04 · B4=0.02 · B5=0.01
RGB ← 4/3/2
RGB(10, 20, 31)
RGB ← 5/4/3
RGB(5, 10, 20)
Ґрунт
Відбивні значення: B2=0.15 · B3=0.20 · B4=0.25 · B5=0.30
RGB ← 4/3/2
RGB(128, 102, 77)
RGB ← 5/4/3
RGB(153, 128, 102)
Смуги допомагають розрізнити воду, рослинність і ґрунт завдяки різному спектральному відгуку. Але каламутна вода, тінь, вологий ґрунт і хмара можуть ускладнити висновок. Власні умовні значення в рисунку пояснюють операцію призначення кольорів; це не спектральна бібліотека, карта здоров’я рослин або калібровані природні кольори. NASA: як читати умовні кольори й відбитий ІЧ.
Калібрування має відділити зміну Землі від зміни приладу
Якщо один детектор чутливіший за сусідній, рівне поле може отримати штучні смуги. Якщо з часом зміниться вся шкала, аналіз помилково покаже зміну поверхні. Тому OLI порівнює кілька опор: закритий затвор, внутрішні лампи, сонячні дифузори та зовнішні цілі. Кожна перевіряє інший аспект відгуку.
Затвор дає відлік без вхідного земного світла. Лампи допомагають стежити за рівнями й стабільністю, але старіють самі; їх контролюють електричні показники й моніторні фотодіоди. Робочий сонячний дифузор періодично освітлюють для перевірки шкали, а рідше використовуваний захищений дифузор допомагає відокремити його старіння від зміни приладу. Одна еталонна поверхня без контролю власної зміни не розв’язує задачу довгого архіву. OLI: калібрувальні джерела й повний оптичний шлях, §2.2.
Відгалуження · Шкала вимірюванняНеобов’язково · можна пропустити
Від цифрового числа до спектрального радіансу
Готові Level-1 продукти Landsat містять калібровані масштабовані DN, digital numbers. За документацією USGS перерахунок у спектральний радіанс на верхній межі атмосфери має вигляд:
L_(λ) = M_(L)Q_(cal) + A_(L).
Qcal — DN пікселя, ML і AL — коефіцієнти конкретної смуги з файлу метаданих. Lλ має одиниці W/(m²·sr·μm). Власний арифметичний приклад: DN=12000, ML=0,01 у відповідних одиницях на DN, AL=−1 дають 119 W/(m²·sr·μm). Збільшення DN на100 за цих коефіцієнтів змінює Lλ на1. Це задані навчальні коефіцієнти, не метадані реального кадру Landsat.
Ця формула не означає, що необроблений фотодіод і весь pipeline завжди ідеально лінійні: попереду вже є калібрування й корекції. Для TOA-відбивної здатності USGS задає інші коефіцієнти й поправку на сонячний кут. Для поверхневої відбивної здатності потрібна атмосферна корекція. DN, радіанс і відбивна здатність не взаємозамінні шкали. USGS: формули та одиниці Level-1.
Різка смуга ще не є правильно прив’язаною картою
Для кожного рядка треба знати час, положення апарата й напрямок його оптичних осей. Модель кожного детектора задає промінь погляду; його перетин із моделлю Землі та рельєфу дає географічне положення. Опорні наземні точки допомагають виправити залишкові зміщення.
Особливо важлива співреєстрація спектральних каналів: червоний і ближній ІЧ мають відповідати тій самій місцевості, хоча їхні ряди фізично розділені. Інакше на краю поля чи берега порівнюватимуть різні об’єкти. Добра радіометрична шкала не виправить неправильної геометрії, як і добра геолокація не усуне шум.
Далі дані переносять на картографічну сітку. Інтерполяція зручна для суміщення дат, але впливає на просторовий відгук. Потрібно читати тип продукту, метадані й маски якості, а не робити висновок лише з числа пікселів у TIFF. Геометрична модель, телеметрія, рельєф і ресемплінг, §3.4.4.
Тепловий TIRS має іншу оптику й інші опори
Звичайне скло й ті самі детектори не можна автоматично перенести в довгохвильовий ІЧ. За первинним описом TIRS, його телескоп має три германієві лінзи та одну із селеніду цинку, а фокальна площина — три масиви QWIP, квантово-ямних інфрачервоних фотодетекторів. Передній плоский перемикальний вузол обирає погляд на Землю, глибокий космос або бортове чорне тіло. Це лінзовий тепловий прилад, а не копія чотиридзеркального OLI. TIRS: оптика, детектори й калібрування, §1.1–1.2.
В OLI теж охолоджують детектори, але не весь телескоп до їхньої температури: публікація описує фокальну площину нижче 210 K на оптичній лаві близько 293 K. Теплові трубки й радіатори відводять тепло електроніки та фокальної площини, нагрівачі й багатошарова ізоляція стабілізують інші вузли. TIRS має власну теплову архітектуру. «У космосі холодно» не є готовим тепловим проєктом. OLI: теплові режими окремих частин, §2.4 та §2.6.
У дослідженні 2014 року команда TIRS показала важливу проблему: стабільні температура й бортовий калібратор не виключали додаткового світла з-поза штатного поля. Воно спричиняло неоднорідний внесок і смуги в зображенні; сканування Місяця допомогло дослідити цей паразитний відгук. Це датований інженерний урок, не твердження, що сучасні продукти досі обробляють без подальших корекцій. Перевірка фону має охоплювати реальні шляхи небажаного випромінювання. Первинне дослідження розсіяного світла TIRS.
Карта відповідає на питання лише разом із межами вимірювання
Ряд Landsat допомагає відстежити землекористування, зміну водосховищ, вирубування й відновлення рослинності. Теплові дані додають відомості про температуру поверхні та пов’язані процеси. Але поверхнева температура не виходить просто з DN: потрібні радіометричне калібрування, атмосферні відомості та випромінювальна здатність. USGS для готових продуктів використовує додаткові дані про атмосферу й емісивність. USGS: що потрібно для surface reflectance та surface temperature.
Цикл повернення на трасу не гарантує безхмарного виміру. Порівняння дат потребує масок хмар і тіней, придатної геометрії, однакового змісту спектральних смуг та відповідного рівня продукту. Яскравіший піксель може означати іншу поверхню, інше освітлення, хмару, калібрувальну похибку або їхню суміш.
Тепер землеспостережний телескоп можна прочитати як послідовність: ціль і випромінювання → орбіта й напрямок → оптика й фільтри → просторове зчитування → калібрування й геолокація → обґрунтований висновок. Він використовує ті самі фізичні закони, що й астрономічний, але налаштований на інший вид доказу. Розмір пікселя не замінює різкість, колір не замінює спектральну смугу, а красивий знімок не замінює перевіреної шкали.
Це розбір за документацією та власними числовими моделями. Автор не будував і не випробовував фізично орбітальний прилад; навчальні схеми не є монтажними кресленнями OLI або TIRS.